Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Забота о пасторе. - Юрий Рабый Зависть и жадность мешает членам церквей позаботиться о своих пасторах так, чтобы те не в чем не нуждались, а всецело занимались Божьим делом. И я верю, что члены церкви вскоре увидели б на своей жизни и на жизни церкви особенное Божье благословение. Потому что они пекутся о пасторе, а пастор печется о них ревностно служа Богу. Вот это та гармония, которую хочет видеть Бог в церкви.
